Коли я чую пропагандистські наративи щодо українців «нацистів», у мене починає потужно пригоряти. Але, зізнаюсь, що спокійно аргументувати та структурувати розмову, подекуди апелювати подібним вкидам, мені не вистачало чи то теоретичного розуміння, чи то банального знання. Тому для себе вирішила трошки дослідити цю тему за допомогою історика Ярослава Грицака. Отже, щоб розібратись, що таке націоналізм та нацизм, спочатку треба зрозуміти, що таке народ та нація. Адже часто, коли ми маємо говорити «нація», ми вживаємо слово «народ», бо не розуміємо різниці. Але ж ідея співзвучності назв точно не робить ці поняття тотожними.
Нація — це вже цивілізаційне явище, що вимагає власної культури, яка базується на високій літературі, опері тощо.
Нація — це поняття політичне, а народ — етнічне (етнос — народ).
Щоб краще запам’ятати: народ - це трава, а нація - це газон, який вимагає догляду. Народ - це як хащи, а нація - це парк або сад. Якщо докладати певних зусиль, народ через сотні років може стати нацією.
Водночас варто зазначити, що не можна сказати, що «нація сформувалась». Формування нації — це безперервний щоденний процес. Нація весь час формується та переформатовується відповідно до зовнішніх обставин. Тобто ми щодня маємо підтверджувати, що ми є нація.
Нація розвивається з народів, але часто при тому вона міняє назву. Українці стали називати себе українцями досить пізно, наприкінці 19 століття. До цього вживались такі назви, як руси, русини, малороси.
Народів у світі набагато більше, ніж націй. Існує приблизно 2000 народів і 200 націй (деякі нації складаються з декількох народів, наприклад, швейцарці або американці).
Важливо розуміти, якщо народ не стає нацією, то він може зникнути. Адже становлення нації — це той спосіб, завдяки якому спільнота входить у сучасний світ.
В результаті радянського впливу термін «нація» часто вважається чимось поганим. Вважалось, що нації — це пережиток капіталізму та буржуазного ладу, який має відмерти.
Оскільки народ можна симулювати, а нація симуляції не піддається, логіка загарбників — нищити саме націю. Знищити українців як народ фізично майже неможливо. А нищити культурну, політичну та духовну еліту, книжки, тобто «садівників» нашого газону, набагато легше. Це національний геноцид, а не народний. Нація знищується, а потім народ приєднують до іншої спільноти. Наприклад, радянський народ. Або проголошують росіянами людей на тимчасово окупованих територіях, як робить це зараз путін.
Чому імперські утворення виступають проти націй? Бо це їм загрожує. Нація має політичні права і привілеї та несе за це відповідальність. Не може існувати нації кріпаків чи рабів. Нація — це про права в серці та голові.
Українська нація виникла ще в 17 столітті. Заявою про це стало утворення Національної демократичної держави Гетьманщина, з обраним гетьманом Богданом Хмельницьким. Але сама ідеологія українського націоналізму була сформована пізніше, на межі 19–20 століття. Саме в 19 столітті в літературі працює найбільше «садівників»: Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Тарас Шевченко. Тоді імперська влада відчула небезпеку та відповіла Валуєвським циркуляром та Емським указом, що були спрямовані на витіснення української мови з культурної сфери.
Одвічне питання: що має бути в основі нації — мова чи лояльність? Насправді дослідники кажуть, що не існує чистих етнічних націй, як немає і суто політичних. Майже кожна етнічна нація рано чи пізно набуває політичних рис. А кожна політична нація будується навколо етнічного ядра.
У Преамбулі нашого Основного Закону, у Конституції України поєднані тлумачення як громадянської, так і етнічної нації й наведено визначення Українського народу як громадян України всіх національностей:
«… від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення…»
Націоналізм — це дуже широке явище й точно не є лайливим словом. Ба більше, це принцип організації сучасного світу (згадаймо ООН — Організація Об’єднаних Націй). Націоналізм — це політична ідеологія, яка вважає націю вищою формою суспільного об'єднання для створення національних держав.
Схожий термін, який часто плутають із націоналізмом — це нацизм. З погляду путіна та його пропагандистів, всі українці, всі ті, хто відстоює ідею української нації, державності, є нацистами. Але це вкрай безграмотно. Адже ЗСУ на полі бою, волонтери, усі, хто підтримують боротьбу України проти російської агресії, за означенням є радше націоналістами, а не нацистами. Звичайно, що існують і українські нацисти, але то дуже-дуже невеличка група людей.
Що ж таке нацизм. Нацизм — це ідеологія та крайній вияв націоналізму, що містить расову нетерпимість, доводить свою націю до питань вищості та виключності, розділяє народи на кращі та гірші, дозволяє знищувати інші групи людей, дбаючи таким чином про «чистоту» своєї нації.
Нацизм (або націонал-соціалізм) за визначенням — це різновид фашизму. Але ці ідеології мають між собою й певні відмінності: наприклад, італійській фашизм був релігійним, гітлерівський нацизм був антирелігійний. Обидві ідеології базуються на ідеї національної держави, але додають до неї диктатуру партії та лідера нації, як необхідну умову її існування.
Якщо ідеал комунізму та сталінізму полягав у майбутньому (сьогодні треба перетерпіти заради майбутнього, знищити когось (куркулів, наприклад), то ідеал фашизму та нацизму полягає в минулому — відновити велику міць (рейх чи Римську імперію). Тобто рашизм має всі ознаки підвиду фашизму.
Професор Єльського університету, історик та філософ Тімоті Снайдер у своїй колонці The New York Time зауважив: «… Фашисти, які називають інших людей «фашистами» — це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ нерозумності. Це останній момент, коли розпалювання ненависті спотворює реальність, а пропаганда стає чистою наполегливістю. Це апогей волі над думкою. Називати інших фашистами, коли ви самі фашисти, — основна путінська практика…»
Варто зазначити, що ніде й ніколи не проголошувалось та не стверджувалось, що українська нація є кращою за інші, та і взагалі український націоналізм ніколи не ділив народи та раси на кращі та гірші. За мету ставили відродження національної держави. Український націоналізм є самодостатнім, нам вистачає роботи на своїй землі, ми не націлені на захоплення чужих територій.
Ми щодня будуємо власну державу. На Майдані українці, як нація, виявили спроможність ліквідувати не притаманний їм політичний режим та нав’язані політичні відносини, які повністю не відповідали культурі самої країни та її суспільства.
Сьогодні на полі бою зійшлись націоналізм, який гуртує націю та будує національну державу, та фашизм (рашизм), який заперечує сам факт існування цієї нації та прагне знищити цю національну державу. Сучасна московія — це феодальна імперія, де головне не будувати своє, а ненавидіти та нищити чуже. Як показує практика, це добре згуртовує людей, які так і не сформувались як нація.
Нація, націоналізм, нацизм — це не лайки, а дуже серйозні політичні терміни. Варто пам’ятати, що націоналізм говорить про націю, а нацизм — про расу. Очевидно, що це є різні категорії.
Націоналіста від нациста відрізняє саме ставлення до інших націй та своєї землі: націоналізм захищає, будує, народжує, а нацизм нищить, руйнує та вбиває. Нацизм не виключає захоплення інших територій, підкорення інших рас та їх повне знищення, тоді як націоналізм завжди бореться за право нації на самоврядування та самовизначення.
Водночас націоналізм не робить саме свою націю найвищою у світі та не прагне захоплювати нові території. Основною метою для націоналістів є здобуття та збереження суверенітету своєї держави, своєї ідентичності та захист національної самобутності.
Нація і народ — це не тотожні поняття
Народ — це етнічна група людей, що проживає на певній території, відрізняється від інших народів біологічними чинниками (колір тіла, розріз очей, структура тіла), має свої певні звичаї, мову (чи говірку), традиції та найчастіше одружується між собою.Нація — це вже цивілізаційне явище, що вимагає власної культури, яка базується на високій літературі, опері тощо.
Нація — це поняття політичне, а народ — етнічне (етнос — народ).
Щоб краще запам’ятати: народ - це трава, а нація - це газон, який вимагає догляду. Народ - це як хащи, а нація - це парк або сад. Якщо докладати певних зусиль, народ через сотні років може стати нацією.
Водночас варто зазначити, що не можна сказати, що «нація сформувалась». Формування нації — це безперервний щоденний процес. Нація весь час формується та переформатовується відповідно до зовнішніх обставин. Тобто ми щодня маємо підтверджувати, що ми є нація.
Народів у світі набагато більше, ніж націй. Існує приблизно 2000 народів і 200 націй (деякі нації складаються з декількох народів, наприклад, швейцарці або американці).
Важливо розуміти, якщо народ не стає нацією, то він може зникнути. Адже становлення нації — це той спосіб, завдяки якому спільнота входить у сучасний світ.
Нація знає, ким вони є, а народ — ким не є
В результаті радянського впливу термін «нація» часто вважається чимось поганим. Вважалось, що нації — це пережиток капіталізму та буржуазного ладу, який має відмерти.
Оскільки народ можна симулювати, а нація симуляції не піддається, логіка загарбників — нищити саме націю. Знищити українців як народ фізично майже неможливо. А нищити культурну, політичну та духовну еліту, книжки, тобто «садівників» нашого газону, набагато легше. Це національний геноцид, а не народний. Нація знищується, а потім народ приєднують до іншої спільноти. Наприклад, радянський народ. Або проголошують росіянами людей на тимчасово окупованих територіях, як робить це зараз путін.
Принципи формування націй
Можна виділити 2 різновиди формування нації:- Право крові (громадянство з народження, а не вибору), або етнічна нація. Це дуже стара концепція давніх часів. Коли спільноти зростають, то з’являється новий критерій спорідненості — мова. Хто говорить однією мовою, найчастіше є членами однієї спільноти. Цей принцип формування націй більш притаманний Східній Європі.
- Право території (землі), або громадянська (політична) нація. За часів Античного Риму громадянином міг бути кожен, хто платить податки і є лояльним до держави. Походження вже не має значення. Цей принцип формування націй переходить у сучасну добу і є, наприклад, концепцією Французької Революції (байдуже мова та походження, важлива лояльність до держави). Саме так формувались Західна Європа, Америка, Канада.
Одвічне питання: що має бути в основі нації — мова чи лояльність? Насправді дослідники кажуть, що не існує чистих етнічних націй, як немає і суто політичних. Майже кожна етнічна нація рано чи пізно набуває політичних рис. А кожна політична нація будується навколо етнічного ядра.
«… від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення…»
Чим відрізняється націоналізм від нацизму
Нація пліч-о-пліч існує разом із державою. Тут виникає головний принцип націоналізму — кожна нація має мати власну державу і їхні кордони мають збігатись. Ознака нації — її політична воля, утворення власної, а не феодальної держави, коли народ та влада живуть різним звичаєм. Нація — це народ, який виявив бажання жити власним розсудом на своїй землі. Якщо народ спробував взяти владу до своїх рук — він дозрів як нація.Націоналізм — це дуже широке явище й точно не є лайливим словом. Ба більше, це принцип організації сучасного світу (згадаймо ООН — Організація Об’єднаних Націй). Націоналізм — це політична ідеологія, яка вважає націю вищою формою суспільного об'єднання для створення національних держав.
Що ж таке нацизм. Нацизм — це ідеологія та крайній вияв націоналізму, що містить расову нетерпимість, доводить свою націю до питань вищості та виключності, розділяє народи на кращі та гірші, дозволяє знищувати інші групи людей, дбаючи таким чином про «чистоту» своєї нації.
Фото з сайту termin.in.ua
Нацизм (або націонал-соціалізм) за визначенням — це різновид фашизму. Але ці ідеології мають між собою й певні відмінності: наприклад, італійській фашизм був релігійним, гітлерівський нацизм був антирелігійний. Обидві ідеології базуються на ідеї національної держави, але додають до неї диктатуру партії та лідера нації, як необхідну умову її існування.
Якщо ідеал комунізму та сталінізму полягав у майбутньому (сьогодні треба перетерпіти заради майбутнього, знищити когось (куркулів, наприклад), то ідеал фашизму та нацизму полягає в минулому — відновити велику міць (рейх чи Римську імперію). Тобто рашизм має всі ознаки підвиду фашизму.
Варто зазначити, що ніде й ніколи не проголошувалось та не стверджувалось, що українська нація є кращою за інші, та і взагалі український націоналізм ніколи не ділив народи та раси на кращі та гірші. За мету ставили відродження національної держави. Український націоналізм є самодостатнім, нам вистачає роботи на своїй землі, ми не націлені на захоплення чужих територій.
Нація, націоналізм, нацизм — це не лайки, а дуже серйозні політичні терміни. Варто пам’ятати, що націоналізм говорить про націю, а нацизм — про расу. Очевидно, що це є різні категорії.
Націоналіста від нациста відрізняє саме ставлення до інших націй та своєї землі: націоналізм захищає, будує, народжує, а нацизм нищить, руйнує та вбиває. Нацизм не виключає захоплення інших територій, підкорення інших рас та їх повне знищення, тоді як націоналізм завжди бореться за право нації на самоврядування та самовизначення.
Немає коментарів:
Дописати коментар