Норман Дойдж "Пластичність мозку". Приголомшливі факти про те, як думки здатні змінювати мозок

Я завжди розуміла, що наш мозок - то дуже складна штука, яку навіть не вивчено на всі 100%. Але те, що мозок здатний самозмінюватись, стало свого часу неабияким здивуванням для мене. Сьогодні хочу зафіксувати 14 найважливіших, на мій погляд, думок з книги The Brain That Changes Itself (у російському перекладі - “Пластичность мозга. Потрясающие факты о том, как мысли способны менять структуру и функции нашего мозга”) авторства Нормана Дойджа.

Норман Дойдж є доктором медицини, психіатром, психоаналітиком та науковим співробітником Центру психоаналітичного навчання і досліджень Колумбійського університету в Нью-Йорку, а також факультету психіатрії в Університеті Торонто. Він чотири рази ставав лауреатом премії “National Magazine Gold Award” в Канаді.

Книга “Пластичність мозку. Приголомшливі факти про те, як думки здатні змінювати структуру і функції нашого мозку” побудована на історіях про вчених, лікарів та пацієнтів, які змогли без оперативного втручання або застосування медикаментів, використати раніше невідому здатність мозку до змін - нейропластичність. Це дещо нагадало мені книгу Олівера Сакса “Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом”. Вона теж з історіями людей з медичної практики, але забігаючи наперед скажу, що робота Нормана Дойджа сподобалась мені набагато більше.

Кожна історія органічно пов’язана з аналізом останніх досягнень науки про мозок, які описані просто та захоплююче.

Цікаві факти про те, як думки здатні змінювати мозок

• Ми бачимо завдяки нашому мозку, а не очам.
• Обробка інформації, що отримана під час вивчення рідної мови й будь-якої іншої мови після сензитивного віку, відбувається в різних частинах мозку.
• У довгострокових пластичних змінах важливу роль відіграє увага. Під час численних експериментів з мавпами було виявлено, що тривалі зміни мозку відбувалися тільки тоді, коли мавпи виявляли зацікавленість до подій. Коли тварини виконували завдання автоматично, карти їхнього мозку змінювалися, але ці зміни тривали недовго. Ми часто підносимо "здатність до роботи з багатьма завданнями", тобто мультитаскінг. Однак, навіть якщо ви здатні до навчання в умовах розпорошення уваги, це аж ніяк не сприяє до стійких змін карти мозку. Додатково про увагу та мультитаскінг можна прочитати в пості про міфи, що заважають продуктивності, в огляді книжок “Фокус” та “Deep Work”
• Вивчення нової мови у старшому віці сприяє поліпшенню та збереженню пам'яті в цілому. Це вимагає високої концентрації уваги, активує систему управління пластичністю й підтримує її в хорошій формі для збереження чітких спогадів будь-якого типу.

• Дофамін - це не тільки гормон задоволення та мотивації. Цей нейромедіатор приймає участь й в процесі зміни мозку. Викид дофаміну сприяє укріпленню нейронних зв'язків, які відповідають за поведінку, що веде до досягнення мети.
• Залежність виникає через дофамін і ендорфіни. В нашому мозку існує дві окремі системи задоволення. Одна з них визначає збудження щодо отримання задоволення, а інша - безпосередньо задоволення потреби. Це як відчуття апетиту, коли ми уявляємо смачну їжу (чи щось інше, що бажаємо), та коли ми безпосередньо вживаємо їжу. В першому процесі дофамін сприяє підвищенню рівня нашої напруги, а в другому - ендорфіни нас заспокоюють та викликають почуття ейфорійного блаженства.
• Коли людина змінює старі емоційні звички, порядок життя або уявлення про самого себе, в її мозку відбуваються великі пластичні зміни.
• Головний принцип функціонування мозку “не використовувати означає втратити”.
• Нейропластичність мозку можна використати для позбавлення від тривог, нав'язливих ідей або поганих звичок. Американський психіатр Джеффрі М. Шварц розробив ефективну методику лікування, яка здатна допомогти не тільки людині з обсесивно-компульсивним розладом, але тим, хто стикається з повсякденними турботами (коли ми починаємо через щось переживати і не можемо зупинитися, хоча і розуміємо безглуздість цього заняття). Не вдаючись в деталі, схема наступна:

Робимо для себе висновок, що дійсно маємо проблему і полягає вона саме в тривожному розладі (а не в бактеріях, коронавірусі, помилці, та ін.). Така “зміна координат” дозволяє дистанціюватись від змісту нав'язливої ідеї, усвідомити на її вплив на себе і поступово відокремитись від переживання (як будійські монахи під час медитацій).

Далі ми перемикаємо увагу на позитивну та корисну діяльність (і в ідеалі таку, що приносить вам задоволення: заняття садівництвом, надання допомоги, гра на музичному інструменті, прослуховування музики, фізичне тренування). Дуже важливо робити щось приємне, щоб “переключитися”. Таким чином замість виконання компульсивного ритуалу, ми формуємо нову схему, яка поступово посилюється.

• Ми завжди відчуваємо біль, проектуючи його на тіло. Біль - це висновок мозку про стан здоров'я організму.
• Ми здатні змінювати мозок за допомогою власної уяви, оскільки з точки зору нейрофізіології, візуалізація не дуже відрізняється від її виконання. Сканування мозку показало, що під час дії або її уяви відбувається активація однакових ділянок мозку. Саме тому візуалізація може поліпшити виконання і саме тому є логічною рекомендація кваліфікованих фітнес-тренерів про концентрацію на роботі м'язів під час виконання вправи для більшої ефективності тренувань. Під час такої уяви рухові нейрони мозку активуються, укріплюються та призводять до підвищення сили м'язів при їх скороченні.
• Ніщо так не прискорює атрофію мозку, як перебування в постіно однакових умовах/обставинах. Одноманітність руйнує нашу дофамінову систему та систему уваги, які вкрай важливі для збереження пластичності мозку.
• Освіта та активність - запорука здоров'я. Фізичні вправи та вивчення нового діють компліментарно: створюють нові стовбурові клітини, та продовжують їхнє життя. Таким чином знижується ризик захворювання хворобою Альцгеймера, або недоумством. Але не всі види діяльності рівнозначні в цьому плані. Лише ті, що передбачають високу концентрацію уваги (навчання грі на музичному інструменті, настільні ігри, читання або навчання танцям, коли вивчаються та запам'ятовуються нові рухи).
• Навіть в літньому віці думки здатні змінювати структуру та функції мозку. Це найважливіше досягнення в області неврології за останні 4 століття. Норман Дойдж наводить безліч прикладів з практики, коли пацієнти знову навчилися рухатися і говорити після перенесеного інсульту, про літніх людей, яким вдалося поліпшити свою пам'ять, про дітей, які підвищили рівень інтелекту і подолали труднощі в навчанні.

Для мене головний висновок з книги Нормана Дойджа про пластичність мозку наступний. Наш мозок - це більш відкрита система, ніж ми припускаємо, яка успішно існує та прилаштовується до життя у постійно змінюваному світі.