7 липня 2017 р.

Нотатки з книги "Заглибитись у роботу: як досягти успіху через фокусування у світі безперервних відволікань"

Про книгу Кела Ньюпорта “Deep Work: Rules for Focused Success in a Distracted World” я вже згадувала кілька разів. Вона була у мене в фаворитах весни (посилання), а також я занотовувала чудове відео Насті Кей про правила глибокої концентрації (посилання на пост). Саме після цього відео я дуже захотіла прочитати її. А прочитавши зрозуміла, що не можу не розповісти про неї більш-менш детально. Отже, якщо вам важко сконцентрувати увагу та зосередитись на складному завданні, не відволікаючись на дрібниці, якщо вас постійно відволікають імейли, текстові повідомлення й соціальні медіа, прошу приготуватись до лонгріду, поділеного на дві частини. Сьогодні розглянемо поняття глибокої роботи та її важливість в професійній діяльності. А в наступному пості розберемо, чому і як інтернет-серфінг та соціальні мережі негативно впливають на нашу продуктивність.

Нотатки з книги "Заглибитись у роботу: як досягти успіху через фокусування у світі безперервних відволікань"


Хто такий Кел Ньюпорт

В першу чергу, мені завжди цікаво, хто та людина, яка буде “вчити мене як жити”.  Автор книги “Deep Work” - науковець. Кел Ньюпорт є доцентом інформатики в Джорджтаунському університеті, який займається теорією алгоритмів.

 Автор книги “Deep Work”- Кел Ньюпорт - доцент інформатики в Джорджтаунському університеті

А ще він народився зі мною в один день, тільки трохи раніше ☺ Але то таке, маленький ліричний відступ.

Основною ідеєю та прагненням Кела Ньюпорта є навчити нас тренувати свій мозок та трансформувати свої робочі навички так, щоб зробити поглиблену роботу основою професійної діяльності.

Що таке глибока робота

Поглиблена робота - це професійна діяльність, яка виконується в стані неподільної концентрації, для чого потрібне максимальне напруження розумових здібностей.

У протилежність глибокій роботі, поверхнева робота не потребує великого інтелектуального напруження. Часто вона виконується в стані розсіяної уваги. Як правило, такі зусилля не приводять до створення нових цінностей і легко відтворюванні.

Чому ми розучилися занурюватися в роботу?

Причина, по якій інтелектуальні працівники розучилися занурюватися в роботу - це мережеві технології, які роздирають увагу на шматки.

Дослідження, проведене в 2012 році, показало, що сучасний працівник в середньому проводить понад 60% робочого часу за мережевим спілкуванням і інтернет-пошуком, причому майже 30% робочих годин припадає тільки на читання електронної пошти та написання відповідей. Такий стан фрагментованої уваги не може поєднуватися з поглибленої роботою, що вимагає тривалих періодів неперервного обмірковування.

сучасний працівник в середньому проводить понад 60% робочого часу за мережевим спілкуванням і інтернет-пошуком

Поширена звичка працювати в напів розсіяному стані уваги здатна руйнівно позначитися на якості вашої роботи. Може здаватися, що немає нічого страшного в тому, щоб швиденько заглядати в поштову скриньку кожні 10-15 хвилин. Але такі швидкі та часті перевірки вказують нашій увазі на нову мету. Більш того, коли ви бачите, наприклад, в пошті листи, на які не можете відразу ж відповісти, доводиться залишати цю задачу незавершеною і повертатися до початкової. В результаті накопичується залишкова увага, що заважає виконувати свою роботу як слід.

Отже, одна з головних перешкод до поглибленої роботи - це спонукання переключити увагу на щось більш поверхневе. Варто пам'ятати, що кількість нашої сили волі обмежена. Вона виснажується по мірі її використання. Наприклад, якщо ви ввечері були зайняті безцільним блуканням інтернетом і раптово вирішили перейти на завдання, яке вимагає розумової напруги, то вам доведеться дуже сильно налягати на обмежений запас сили волі, щоб відірвати увагу від сяючого екрану комп'ютера чи смартфона. Такі спроби часто можуть терпіти крах.

Кел Ньюпорт акцентує увагу на тому, що здатність занурюватися в роботу стає все більш рідкісною саме в той час, коли вона набуває найбільшої цінності для економіки.

Keep Calm and Deep Work

Ще мені дуже сподобалось, як автор чітко розділив поняття ділової активності та продуктивності. Я і сама це неодноразово спостерігала раніше, коли за відсутності чітких індикаторів продуктивності багато інтелектуальних працівників намагались виробляти велику кількість матеріалів максимально наочним чином, створюючи видимість ділової активності в очах оточуючих. Якщо підмінити продуктивність подібною поведінкою, вона стає звичним способом переконати себе та інших у тому, що ви дійсно виконуєте свою роботу.

Три аргументи на користь глибокої роботи


  1. Нейробіологічний аргумент
Часто ми ставимо основний акцент на обставинах, припускаючи, що саме вони визначають те, як ми себе почуваємо. А дрібні деталі нашого повсякденного життя не здаються такими вже важливими, оскільки для нас важливі більш масштабні події, наприклад, отримаємо ми чи ні нову посаду, переїдемо чи в більш зручну квартиру тощо. Однак насправді, наш мозок формує наш погляд на світ на підставі того, на що ми звертаємо увагу: “Те, ким ви є, що ви думаєте, відчуваєте і робите, що ви любите, є сума того, на чому ви фокусуєте свою увагу”.

З нейробіологічної точки зору робочий день, наповнений поверхневою активністю, швидше за все виявиться виснажливим, навіть якщо більша частина справ, що залучала вашу увагу, здавалась досить легкою і ненапруженою.

  1. Психологічний аргумент
Більшість людей вважають, що щасливими їх робить відпочинок, адже майже всі прагнуть менше працювати і більше відпочивати. Однак емпіричні вимірювання доводять, що люди, всупереч їхнім уявленням, більш щасливі, коли працюють і менш щасливі, коли відпочивають.

  1. Філософський аргумент
Людині зовсім не потрібна “особлива” робота. Необхідний особливий підхід до своєї справи. Працюючи у своїй області поглиблено і розвиваючи тим самим свої вміння, ви можете перетворити будь-яку інтелектуальну працю з нудних та виснажливих обов'язків в джерело радості.

Що ж робити? Як заглибитись у роботу та фокусуватись у світі постійних відволікань


Існує так звана ритмічна стратегія поглибленої роботи, яка найкраще поєднується з реаліями людської природи.

Згідно до неї, людина працює щодня вранці, в одні й ті ж години, перш ніж почати звичайний робочий день, що переривається стандартними справами. Цей підхід ґрунтується на твердженні, що регулярно занурюватися в роботу легше, якщо перетворити такі занурення в одну з повсякденних звичок. До речі, про те як формуються звички, чудово пише Чарлз Дахіґґ (посилання на огляд книги “Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше”).

Продовження в наступному пості буде вже завтра...