28 вересня 2016 р.

Огляд книги Деніела Гоулмана «Фокус. Про увагу, неуважність і життєвий успіх»

Сьогодні розповім про книгу, яка змусила мене суттєво переглянути свою організацію діяльності и дала зрозуміти, як можна підвищити продуктивність у будь-якій справі. Отже огляд книги Деніела Гоулмана «Фокус. Про увагу, неуважність і життєвий успіх».

Огляд книги Деніела Гоулмана про увагу, неуважність і життєвий успіх

Твій фокус - то твоя реальність

Деніел Гоулман - це американський психолог, науковий журналіст, який спеціалізується на нейрології. В своїй книжці “Фокус”, автор неодноразово говорить, що увага вкрай важлива у нашому житті, але часто ми її просто недооцінюємо: те, що ми бачимо, визначається тим, куди ми спрямовуємо нашу увагу.
Деніел Гоулман - американський психолог, науковий журналіст
Фокус є потрійним і складається з трьох компонентів:
  • внутрішній фокус (самосвідомість), який пов’язує нас з інтуїцією та нашою системою цінностей,
  • емпатичний (співпереживання), що допомагає побудувати взаємовідносини з оточуючими,
  • зовнішній фокус, який необхідний при зовнішніх обставинах для розуміння різних систем.

Феномен “розщеплення” уваги при мультитаскінгу

Дуже часто роботодавці хочуть бачити у своїх працівників (або кандидатів на посаду) здатність працювати “в режимі багатозадачності”, щоб можна було утримувати в фокусі одразу ж декілька питань, проблем, завдань тощо.  Однак, насправді, мультитаскінг не допоможе ефективно оптимізувати робочий час, а сама багатозадачність лише створює відчуття зайнятості.
Багатозадачність - це найперший ворог ефективності, бо на відновлення повного фокусу мозок витрачає від 10 до 15 хвилин. Якщо ми практикуємо мультитаскінг, відбувається постійне переключення уваги. Це виснажує та заважає повністю зосередитись. Деніел Гоулман приводить цікаву аналогію: увага - це вузька та негнучка трубка, яку ми направляємо в ту чи іншу сферу. Ми не можемо “розщіпити” увагу, ми можемо лише швидко перемикати її поміж різних об’єктів.  

Різновиди уваги

Існують два види нашої уваги:
  1. Висхідна увага, або bottom-up, яка є рефлекторною, автоматичною, мимовільною, інтуїтивною та імпульсивною. Така увага включається при виконанні звичних справ, коли нами керують емоції, коли ми перевантажені інформацією або розсіяні, коли наш мозок “блукає”. Це наші звички і наша багатозадачність. Цей вид уваги  ми часто не помічаємо.
  2. Низхідна увага - top-bottom - довільна, значно повільніша та потребує докладання зусиль і самоконтролю. Це наш усвідомлений вибір. Саме через усвідомлені зусилля волі ми керуємо своїми емоціями та увагою, вирішуємо, на що наш мозок повинен звернути увагу і на чому сфокусуватись. Така увага дозволяє нам аналізувати, вчитися, розуміти.

Концентрація і “блукання мозку”

Процес, коли “різні думки лізуть в голову” можна назвати блуканням мозку. Звісно, він значно послаблює наш фокус, але не можна сказати, що подібне “блукання” не приносить нам нічого позитивного. Навпаки, така діяльність мозку працює на вирішення важливих задач, часто приводить до нестандартних рішень, “осяянь”, самоаналізу, плануванню майбутнього, нагадує про невирішені справи.
Але коли для повної концентрації потрібно відключити таку балаканину розуму, можна скористатися деякими способами. Якщо вам тяжко зосередитись, Деніел Гоулман пропонує просто почати подумки віднімати від 100 по 7: 100-7=93, 93-7=86, 86-7=79 і так далі. Такий невеличкий прийом допоможе відкинути зайве та трохи очистити мозок, щоб сконцентруватись на необхідній справі і направити свій фокус саме на неї.
Хоча це і не легко, нам потрібно вчитись блуканню мозку за власним бажанням.
Оскільки увага - це розумовий м’яз, на який діють запам’ятовування та концентрація, то тренувати цей м’яз можна через усвідомлення блукання розуму, та повернення його до мети. У тому й полягає суть фокуса при медитації. Як говорив Стів Джобс, вміння вирішувати чого не робити, так само важливо, як і вміння вирішувати що робити. Тобто, усвідомлення того факту, що ти відволікаєшся, допомагає сконцентруватися!

Цікаво, що любителі часто виконують якісь дії автоматично, за висхідним механізмом, а от професіонали працюють з низхідною та цілеспрямованою увагою, спиняючи бажання мозку автоматизувати діяльність. Наприклад, якщо ми просто плаваємо в басейні, то не дуже й замислюємось над тим які рухи виконуємо, чому і т. ін. А от професійні плавці чітко контролюють свої думки і рухи. Тобто це активна та свідома концентрація на процесі.
Але слід пам’ятати, що збереження вузького фокусу потребує придушення багатьох інших: свідомість в умовах інформаційного перевантаження бореться з купою відволікаючих факторів, що потребує ще більше когнітивних зусиль. Сфокусована увага може втомлюватись як перевантажений м'яз. Саме тому професіонали приділяють свідомому практикуванню своїх навичок не більше 4 годин на день.
Focus by Daniel Goleman.jpg

Як сила волі пов’язана з увагою і фокусом

Самовладання - це виконавська увага, здатність направляти фокус на щось одне і залишати без уваги все інше. Тобто, якщо ми вирішили схуднути, то направляємо наш фокус на правильне харчування, а на цукерки не зважаємо уваги. Саме у цій точці вибору лежить серце нашої сили волі, яку формують три аспекти виконавської уваги:
  1. здатніcть зусиллям волі відірвати свій фокус від об'єкту бажання,
  2. здатність встояти перед відволікаючими факторами та втримати свій фокус на чомусь іншому,
  3. здатність утримувати свій фокус на меті майбутнього.
Сила волі допомагає сфокусуватись на меті всупереч імпульсам, звичкам та пристрастям.

Соціальна інтуїція vs. соціальна дислексія

Як відмічалось вище, існує емпатичний фокус, який допомагає взаємодіяти з оточуючими, тобто така собі соціальна інтуїція. Але існують люди, які просто несприйнятливі до розшифровки невербальних повідомлень.
Мене вразив той факт, що недолік такту означає саме брак самосвідомості і соціальну дислексію. Неспівналаштовані люди допускають соціальні помилки і ще при цьому дивуються, коли їм повідомляють про їхню неналежну поведінку. Дії таких людей часто змушують інших відчувати себе вкрай ніяково. Просто у них інсулярна область “поза темою”: вони не помічають неписаних базових правил поведінки в певних ситуаціях і не сприймають соціальні сигнали про те, що ставлять оточуючих в незручне становище.
Мабуть це найпотужніша думка, що мене вразила в книжці та допомогла по іншому подивитись на багатьох людей. Я тепер значно менше дратуюсь, коли хтось поводить себе нетактовно, не може інстинктивно дотримуватись універсального алгоритму етикету. Одразу ж згадую про проблему соціальної дислексії та брак самосвідомості таких людей.

Ще декілька чіпляючих ідей з книги “Фокус”

  • Думка інших людей про нас не має майже ніякого значення, поки ми про неї не дізнаємось. Тобто я - це те, що ти, на мій погляд, думаєш про мене.
  • Можна розпланувати життя на сотню років наперед, але ніколи не знатимеш, що відбудеться в наступну мить (тобто завжди існує загроза якоїсь події, яка може зруйнувати всі плани).
  • Наші емоції прагнуть керувати нашою увагою. Коли ми фокусуємось на помилках, виникають тривожні емоції, почуття провини, депресія. Позитивні ж відчуттся значно розширюють діапазон уваги та змінюють сприйняття.
  • Мудрість - це сприйняття необхідного сигналу серед шумів, тобто відокремлення суті.
  • Якщо вас долають негативні емоції, запитайте себе “що тут не так?”. Це допоможе розібратись, що саме за ними стоїть і на чому ви сфокусовані.

У підсумку скажу, що прочитавши “Фокус” Деніела Гоулмана, я поступово відмовилась від багатозадачності та мультитаскінгу. Зізнаюсь, на початку це було не легко, бо я звикла робити кілька справ одночасно та постійно перемикати увагу. Мушу сказати, що цілеспрямований фокус і концентрація на одній задачі, дають можливість краще зосередититсь та призводять до більш ефективного і швидкого її вирішення.

А ви відмовились від багатозадачності? Чи все ще практикуєте мультитаскінг?
comments powered by HyperComments