Восени цього року ми з чоловіком мали чудову можливість подорожувати німецькою Баварією. Сьогодні трошки фото, вражень та деяких спостережень щодо німців цього регіону.
Як це було і чому Баварія?
Побачити Німеччину ми прагнули вже давно, але ця країна дуже велика з неймовірною кількістю місць для відвідування. Тому треба було вибрати окрему частину для відвідування вперше. Баварію обрали через нашу шкільну подругу, що мешкає в Ерлангені вже близько 10 років. Так ми мали змогу і з давніми друзями побачитись, і отримати якісні рекомендації зсередини. Отже, Баварія!
Летіли Wizz Air до Нюрнберга, а звідти вирушили до друзів до Ерлангена (де зупинились на кілька днів).
Ерланген - це місто в Середній Франконії, де розташований концерн Сіменс. Місто надзвичайно інтернаціональне, дуже спокійне та зелене. Взагалі, район, де мешкають наші друзі, весь час нагадував мені санаторії десь у Святогірську:
Розташований Ерланген зручно. Завдяки залізничному сполученню дістатись з головного вокзалу Erlangen Hauptbahnhof можна в будь-яке місто. Але іноді для того треба зробити кілька пересадок. Та лякатись того не варто, бо подорожувати німецькою залізницею - одне задоволення. Одного разу наш потяг розвинув швидкість 190 км/год:
Майже кожного дня нашої подорожі купували баварський квиток - bayern ticket, який наче проїзний дає змогу майже добу за €31 (на сьогодні ціна вже 32 євро) на двох використовувати будь який регіональний транспорт (метро, наземний транспорт, поїзди, окрім інтерсіті та інтерсіті-експрес). Виглядає квиток ось так:
Саме на такому поїзді наступного дня, ми поїхали до Бамберга. За 15 хвилин ми прибули на вокзал і мали змогу погуляти вуличками німецької Венеції:
Також у Бамберзі спробували справжнє копчене пиво в історичній пивоварні Шленкерла - Aecht Schlenkerla Raychbier, що розливається прямо на місці з дубових бочок. До речі, знайшли це пиво у пляшках в Сільпо Smart Plaza. Звичайно, це не те саме, що з пивоварні, але схоже:
Зауважу, що німецька кухня доволі проста, але жирна. Стандартний набір страв у закладах - свинина, сосиски, капуста та холодний картопляний салат. Ну і пиво, куди ж без нього. Ми не шанувальники свинини, тому куштували різні сосиски. Серед безалкогольних напоїв сподобався поширений тут Apfelschorle - поєднання мінеральної води з яблучним соком:
До речі, тут часто-густо у пивоварнях та закладах харчування можна побачити довгі столи, за які прийнято підсаджувати гостей до людей, які вже за ним сидять. Не можу сказати, що мені такий спосіб “зайшов”, адже не дуже я люблю обідати у компанії незнайомих людей. Щодо обслуговування, то тут ситуація дуже схожа із Будапештом та Прагою: більшість офіціантів дорослого віку. Кожен з них має пов'язку на стегнах із кешем і, якщо вже ви дочекалися рахунку, то можна одразу й розрахуватися та не чекати решти.
Цікаво, що основний після туристів контингент пивних закладів Німеччини - бабусі та дідусі, як до речі, виглядають дуже підтягнутими живчиками. Певно, це через величезну кількість зручних велосипедних доріжок у містах:
А ось у таких візочках перевозять дитинчат:
Також я не бачила тут заторів, бо велосипеди - це окремий та дуже популярний вид транспорту. Міські автобуси також комфортні та продумані, особливо для молодих батьків або пасажирів із багажем: низькі сходи та пневматична підвіска.
Наступного дня вирушили до Вюрцбурга, що розташований на берегах річки Майн. Символом міста є Фортеця Марієнберг, яка поєднується із містом Старим мостом:
Цей міст дуже нагадав мені Карлів Міст у Празі:
Вюрцбург називають столицею виноробства Німеччини, тут дуже багато виноградників:
Вино непогане, легке. Ми купували місцеве Rosarot Rotling у супермаркеті.
Якщо приїдете у Вюрцбург, рекомендую також відвідати Вюрцбургску єпископську резиденцію (Würzburger Residenz) - це пам'ятник світової культури та шедевр пізнього бароко:
У цій резиденції збереглось ліжко, на якому Наполеон провів одну ніч разом із своєю дружиною у 1812 році. Маленьке таке :) Фотографувати тут заборонено, але надибала трохи фоток з інтернету. Там всюди “по-багатому”:
Далі маршрут нашої подорожі рушив у напрямку на південь Баварії, до Мюнхена. На залізничному вокзалі Мюнхена в Старбаксі вперше спробувала Pumpkin Spice Latte. Ну таке… Якщо ви, як і я, не дуже в захваті від приторно солодких смаків, вам навряд чи сподобається та калорійна бомба. До речі, вокзал дуже великий, з різними магазинами, як повноцінний ТЦ (тут і їжа, той же Старбакс, і одяг, і косметика (вперше побувала у магазині Kiko Milano).
Оселилися ми у Ibis budget München City Süd неподалік від станції метро Wettersteinplatz.
Головна площа Мюнхена - Марієнплац (Marienplatz):
В історичному центрі Мюнхена безліч вузеньких вуличок, розташовані брендові та сувенірні магазини та багато закладів харчування:
Оскільки Мюнхен був місцем проведення Олімпійських ігор влітку 1972 року, ми поїхали дивитись на Олімпійський парк, поруч з яким розташований музей BMW Welt:
А потім на домашній стадіон футбольного клубу Баварія - Allianz Arena, де мене вразила дуже продумана до деталей організація парковок біля стадіону:
Майже цілий день ми провели у Німецькому музеї Deutsches Museum, що є найбільшим в світі серед музеїв природознавства і техніки! Це інтерактивний заклад, з секціями про фізику, електрику, біологію, авіацію, мореплавство, соляні та вугільні шахти:
До музея йшли через парк Frühlingsanlagen. До речі, в Мюнхені парків дуже багато, це дуже зелене місто. Але на один з парків я була трошки зла :) Англійський сад (Englischer Garten) - це великий 5,5-км парк, більший за Central Park на Манхеттені. Тут дуже зелено, гуляють лебеді, є красиві водоспади. Але нічого англійського там немає. Вже потім я дізналась, що назву свою Англійський сад отримав на честь архітектурного стилю англійського ландшафтного парку, який прагне максимальної природної композиції у протилежність симетрії та помпезності французьких парків. Величезна зелена територія, спокій та природа:
У Мюнхені ми бачили багато будівельних і ремонтних робіт по місту, в тому числі знаменитий 99-метровий Собор святої Богородиці Фрауенкірхе був у будівельних лісах (на фото цей символ міста знаходиться праворуч, з такими куполами-цибулинками):
Метро у Мюнхені доволі цікаве, дуже відрізняється від нашого :) По перше, тут воно неглибоке, плавне та дуже-дуже-дуже тихе! По-друге, зовсім не загружене (а ми їздили навіть у час-пік):
Вхід у підземку всюди акуратний, з двостороннім ескалатором. Цікаво, що поїзди з різних ліній метрополітену можуть їздити по одному тунелю. Двері в мюнхенському метро необхідно відкривати самостійно:
Оскільки Баварія відома своїми замками, то не можна перебуваючи в Мюнхені не відвідати жодного. Ми поїхали до найвідомішого з них - Нойшванштайн Schloss Neuschwanstein, який взято за основу на заставці діснеївських мультфільмів:
З Мюнхена до Фюссена ми їхали знову ж таки на поїзді, милуючись Альпами та неймовірно насиченими, соковитими зеленими лугами, наче пейзажами з реклами шоколаду Мілка:
До замків від залізничної станції Bahnhof Füssen доставляє 78 автобус:
Окрім палацу Нойшванштайн, мене дуже вразила краса гірського озера Альпзее. Такого кольору води я ніколи в своєму житті не бачила:
Завершили нашу подорож у Нюрнберзі. По Нюрнбергу ми гуляли цілий день, до самого вильоту до Києва. Дивіться, яка мила вуличка Weißgerbergasse:
Пообідали у німецькому ресторанчику Augustiner - Zur Schranke на площі Tiergärtnertor:
Також у Нюрнберзі спробували брецелі (нічого особливого) та традиційні нюрнбергскі пряники - лебкухени, що виробляються без пшеничного борошна, на основі мигдального. Це смачнючі соковиті ласощі в шоколадній або білій глазурі, з цукатами та спеціями. Сміливо можу рекомендувати ось такі, з 31% горіхів у складі (залишилось тільки упакування, бо дуууже ці лебкухени були смачними):
Німеччина залишила про себе лише приємні спогади, незважаючи на велику кількість людей, що палять на вулицях під час руху. Також серед “мінусів”, якщо це можна назвати мінусами, зазначу невеликий вибір порційного морозива в магазинах та складності у пошуках курячої ковбаси. А ще мало що дублюється англійською. Але у наш час google translate хіба то проблема? До того ж, як стверджує мій чоловік, німецька мова логічна та зрозуміла. Було б бажання її зрозуміти.
Погода була приємна, клімат значно м'якший за київський:
Дуже хочу знову повернутись на південь Баварії, та відвідати Альпи, містечко Гарміш-Партенкірхен, де засніжені піки на тлі зелених лугів і гірських озер, баварські розписні будиночки, немов у казці, а також побувати на одному з найкрасивіших озер Німеччини зі смарагдовою водою - Кенігсзе, оточене високими горами.
Летіли Wizz Air до Нюрнберга, а звідти вирушили до друзів до Ерлангена (де зупинились на кілька днів).
Ерланген - це місто в Середній Франконії, де розташований концерн Сіменс. Місто надзвичайно інтернаціональне, дуже спокійне та зелене. Взагалі, район, де мешкають наші друзі, весь час нагадував мені санаторії десь у Святогірську:
Розташований Ерланген зручно. Завдяки залізничному сполученню дістатись з головного вокзалу Erlangen Hauptbahnhof можна в будь-яке місто. Але іноді для того треба зробити кілька пересадок. Та лякатись того не варто, бо подорожувати німецькою залізницею - одне задоволення. Одного разу наш потяг розвинув швидкість 190 км/год:
Майже кожного дня нашої подорожі купували баварський квиток - bayern ticket, який наче проїзний дає змогу майже добу за €31 (на сьогодні ціна вже 32 євро) на двох використовувати будь який регіональний транспорт (метро, наземний транспорт, поїзди, окрім інтерсіті та інтерсіті-експрес). Виглядає квиток ось так:
Саме на такому поїзді наступного дня, ми поїхали до Бамберга. За 15 хвилин ми прибули на вокзал і мали змогу погуляти вуличками німецької Венеції:
Також у Бамберзі спробували справжнє копчене пиво в історичній пивоварні Шленкерла - Aecht Schlenkerla Raychbier, що розливається прямо на місці з дубових бочок. До речі, знайшли це пиво у пляшках в Сільпо Smart Plaza. Звичайно, це не те саме, що з пивоварні, але схоже:
Зауважу, що німецька кухня доволі проста, але жирна. Стандартний набір страв у закладах - свинина, сосиски, капуста та холодний картопляний салат. Ну і пиво, куди ж без нього. Ми не шанувальники свинини, тому куштували різні сосиски. Серед безалкогольних напоїв сподобався поширений тут Apfelschorle - поєднання мінеральної води з яблучним соком:
До речі, тут часто-густо у пивоварнях та закладах харчування можна побачити довгі столи, за які прийнято підсаджувати гостей до людей, які вже за ним сидять. Не можу сказати, що мені такий спосіб “зайшов”, адже не дуже я люблю обідати у компанії незнайомих людей. Щодо обслуговування, то тут ситуація дуже схожа із Будапештом та Прагою: більшість офіціантів дорослого віку. Кожен з них має пов'язку на стегнах із кешем і, якщо вже ви дочекалися рахунку, то можна одразу й розрахуватися та не чекати решти.
Цікаво, що основний після туристів контингент пивних закладів Німеччини - бабусі та дідусі, як до речі, виглядають дуже підтягнутими живчиками. Певно, це через величезну кількість зручних велосипедних доріжок у містах:
А ось у таких візочках перевозять дитинчат:
Також я не бачила тут заторів, бо велосипеди - це окремий та дуже популярний вид транспорту. Міські автобуси також комфортні та продумані, особливо для молодих батьків або пасажирів із багажем: низькі сходи та пневматична підвіска.
Наступного дня вирушили до Вюрцбурга, що розташований на берегах річки Майн. Символом міста є Фортеця Марієнберг, яка поєднується із містом Старим мостом:
Цей міст дуже нагадав мені Карлів Міст у Празі:
Вюрцбург називають столицею виноробства Німеччини, тут дуже багато виноградників:
Вино непогане, легке. Ми купували місцеве Rosarot Rotling у супермаркеті.
Якщо приїдете у Вюрцбург, рекомендую також відвідати Вюрцбургску єпископську резиденцію (Würzburger Residenz) - це пам'ятник світової культури та шедевр пізнього бароко:
У цій резиденції збереглось ліжко, на якому Наполеон провів одну ніч разом із своєю дружиною у 1812 році. Маленьке таке :) Фотографувати тут заборонено, але надибала трохи фоток з інтернету. Там всюди “по-багатому”:
Далі маршрут нашої подорожі рушив у напрямку на південь Баварії, до Мюнхена. На залізничному вокзалі Мюнхена в Старбаксі вперше спробувала Pumpkin Spice Latte. Ну таке… Якщо ви, як і я, не дуже в захваті від приторно солодких смаків, вам навряд чи сподобається та калорійна бомба. До речі, вокзал дуже великий, з різними магазинами, як повноцінний ТЦ (тут і їжа, той же Старбакс, і одяг, і косметика (вперше побувала у магазині Kiko Milano).
Оселилися ми у Ibis budget München City Süd неподалік від станції метро Wettersteinplatz.
Головна площа Мюнхена - Марієнплац (Marienplatz):
В історичному центрі Мюнхена безліч вузеньких вуличок, розташовані брендові та сувенірні магазини та багато закладів харчування:
Оскільки Мюнхен був місцем проведення Олімпійських ігор влітку 1972 року, ми поїхали дивитись на Олімпійський парк, поруч з яким розташований музей BMW Welt:
А потім на домашній стадіон футбольного клубу Баварія - Allianz Arena, де мене вразила дуже продумана до деталей організація парковок біля стадіону:
Майже цілий день ми провели у Німецькому музеї Deutsches Museum, що є найбільшим в світі серед музеїв природознавства і техніки! Це інтерактивний заклад, з секціями про фізику, електрику, біологію, авіацію, мореплавство, соляні та вугільні шахти:
До музея йшли через парк Frühlingsanlagen. До речі, в Мюнхені парків дуже багато, це дуже зелене місто. Але на один з парків я була трошки зла :) Англійський сад (Englischer Garten) - це великий 5,5-км парк, більший за Central Park на Манхеттені. Тут дуже зелено, гуляють лебеді, є красиві водоспади. Але нічого англійського там немає. Вже потім я дізналась, що назву свою Англійський сад отримав на честь архітектурного стилю англійського ландшафтного парку, який прагне максимальної природної композиції у протилежність симетрії та помпезності французьких парків. Величезна зелена територія, спокій та природа:
У Мюнхені ми бачили багато будівельних і ремонтних робіт по місту, в тому числі знаменитий 99-метровий Собор святої Богородиці Фрауенкірхе був у будівельних лісах (на фото цей символ міста знаходиться праворуч, з такими куполами-цибулинками):
Метро у Мюнхені доволі цікаве, дуже відрізняється від нашого :) По перше, тут воно неглибоке, плавне та дуже-дуже-дуже тихе! По-друге, зовсім не загружене (а ми їздили навіть у час-пік):
Вхід у підземку всюди акуратний, з двостороннім ескалатором. Цікаво, що поїзди з різних ліній метрополітену можуть їздити по одному тунелю. Двері в мюнхенському метро необхідно відкривати самостійно:
Оскільки Баварія відома своїми замками, то не можна перебуваючи в Мюнхені не відвідати жодного. Ми поїхали до найвідомішого з них - Нойшванштайн Schloss Neuschwanstein, який взято за основу на заставці діснеївських мультфільмів:
З Мюнхена до Фюссена ми їхали знову ж таки на поїзді, милуючись Альпами та неймовірно насиченими, соковитими зеленими лугами, наче пейзажами з реклами шоколаду Мілка:
До замків від залізничної станції Bahnhof Füssen доставляє 78 автобус:
Окрім палацу Нойшванштайн, мене дуже вразила краса гірського озера Альпзее. Такого кольору води я ніколи в своєму житті не бачила:
Завершили нашу подорож у Нюрнберзі. По Нюрнбергу ми гуляли цілий день, до самого вильоту до Києва. Дивіться, яка мила вуличка Weißgerbergasse:
Пообідали у німецькому ресторанчику Augustiner - Zur Schranke на площі Tiergärtnertor:
Також у Нюрнберзі спробували брецелі (нічого особливого) та традиційні нюрнбергскі пряники - лебкухени, що виробляються без пшеничного борошна, на основі мигдального. Це смачнючі соковиті ласощі в шоколадній або білій глазурі, з цукатами та спеціями. Сміливо можу рекомендувати ось такі, з 31% горіхів у складі (залишилось тільки упакування, бо дуууже ці лебкухени були смачними):
Німеччина залишила про себе лише приємні спогади, незважаючи на велику кількість людей, що палять на вулицях під час руху. Також серед “мінусів”, якщо це можна назвати мінусами, зазначу невеликий вибір порційного морозива в магазинах та складності у пошуках курячої ковбаси. А ще мало що дублюється англійською. Але у наш час google translate хіба то проблема? До того ж, як стверджує мій чоловік, німецька мова логічна та зрозуміла. Було б бажання її зрозуміти.
Погода була приємна, клімат значно м'якший за київський:
Дуже хочу знову повернутись на південь Баварії, та відвідати Альпи, містечко Гарміш-Партенкірхен, де засніжені піки на тлі зелених лугів і гірських озер, баварські розписні будиночки, немов у казці, а також побувати на одному з найкрасивіших озер Німеччини зі смарагдовою водою - Кенігсзе, оточене високими горами.
Немає коментарів:
Дописати коментар