25 липня 2016 р.

Огляд книги Пітера Брегмана «Правило чотирьох секунд». Зупинись, подумай, зроби

Чи замислювались Ви над тим, що непродуктивні реакції ми робимо автоматично? Коли ми перевантажені списком справ, який роздувається шаленими темпами, ми автоматично починаємо працювати ще довше та намагаємось втиснути в уже існуючі часи роботи ще більше справ. Практикуємо многозадачність, мультизадачність, мчимося з однієї зустрічі на іншу, тишком-нишком перевіряємо електронну пошту під столом на нараді, починаємо працювати рано вранці, а закінчуємо пізно вночі. Наша мета - зменшити стрес та завантаження. Проте ці дії мають цілком протилежний ефект: ми відчуваємо ще більший стрес та ще більше навантаження. Як же позбутись цих автоматичних руйнівних звичок, які стоять на шляху нашої продуктивності?
Обкладинка книжки Пітера Брегмана "Правило чотирьох секунд"

Книга Пітера Брегмана «Правило чотирьох секунд» містить багато ідей, варіантів стратегічних та тактичних рішень, які можуть допомогти зробити більш розумний вибір, діяти ефективніше та швидше. Книжка містить багато життєвих прикладів та дуже добре структурована. Нижче приведені основні ідеї кожної з трьох частин “Правила чотирьох секунд”, які мені сподобались найбільше.

Хто такий Пітер Брегман?


Пітер Брегман консультує CEO (англ. Chief Executive Officer — головний виконавчий директор) та керівників різних організацій. Він читає лекції як ефективніше керувати, працювати та жити. Часто бере участь в радіопередачах, дає коментарі CNN та пише для Harvard Business Review та Форбс. Мешкає у Нью-Йорку.
Фото автора книжки 4 seconds


Змінюй автоматичні налаштування


В першій частині автор розповідає, як знайти контроль над своєю поведінкою і як керувати своїми імпульсними реакціями та пориваннями. Це допоможе наблизитись до своєї мети, отримати спокій та гармонію, бо інтуітивна реакція частіш за все непродуктивна.

  • Брегман пропонує замість визначення цілей, позначати зони концентрації. Мета визначає віддачу, яку ми хочемо отримати, зона концентрації ж визначає дії, яким слід приділяти час. Мета - це результат, а зона концентрації - це шлях. Мета вказує на майбутнє, яке ми хочемо досягти, а зона концентрації пов’язує з теперішнім. Так стає можливим, на думку автора, не тільки досягнути того ж, але й насолоджуватись процесом, бо зникне зайвий стрес та спокуси. Визначне свої зони концентрації та присвячуйте час саме їм. Таким чином ви швидше досягнете бажаного.
  • Просто дійте. Мислення відіграє важливу роль для мотивації, та коли справа доходить до дії, саме розум стає у нас на шляху. Секрет дуже простий: якщо ви хочете щось зробити, перестаньте думати, припиніть внутрішній діалог ще до того, як він почнеться (наприклад, ви вирішили піти в тренажерну залу, але ввечері розум починає скиглити, що вже пізно, я втомився, сьогодні краще пропустити). Прийміть конкретне рішення та не піддавайте його сумніву. Коли мозок почне з вами сперечатись, а він почне, ще й як, - не зважайте на нього.
  • Відмовтесь від ідеалів. В якомусь сенсі довге обмірковування - це атрибут грандіозних починань. Але воно рідко виявляється корисним, та ще й часто посилює стрес, забирає багато часу і ніколи не приводить до найкращого результату.
  • Довіряйте собі. Від невпевненості є прості ліки: перестаньте цікавитись чужою думкою! Краще знайдіть час для того, щоб побути в тиші та почути власні думки. Тільки так ви зможете знову знайти частину свого Я, стати сильнішим, більш творчим та проникливим.
  • Прийміть дійсність. Розрив між очікуванням і дійсністю - це глибинна причина сучасних стресів. Якщо ви не можете змінити оточуюче, постарайтеся прийняти ситуацію такою як вона є. Так ви зможете більш продуктивно реагувати на те що відбувається.
  • Виділяйте час для ритуалів. Ритуали - це концентрація уваги, це спосіб зупинись на хвилинку та сфокусуватись на тому, що ви збираєтесь зробити, або на тому, що вже зробили. Вони допомагають отримати максимум від того, що відбувається тут і зараз.
  • Не грайте на публіку, а почніть експериментувати. Відношення до життя як до спектаклю не тільки викликає стрес та невдоволення, та ще й веде до посередньої гри. Якщо ви намагаєтесь стати краще, треба бути відкритим до експериментів, пробувати та помилятись, приймати будь-який результат, витягуючи з нього урок. Якщо ж ви сприймаєте життя як спектакль, невдачі стають такими хворобливими і страхітливими, що ви просто перестаєте експериментувати. А сприймаючи життя як пригоду, всі невдачі - це лише частина шляху.
  • Готуйтесь до найгіршого. Візуалізація невдачі дуже корисна для перфекціоністів, яким часто важко взятися за якусь справу. Одного разу переживши в уяві провал, гірше за який і бути не може, чому б не спробувати? Такий підхід знижує рівень сподівань та нівелює силу провалу. Про негативні сценарії також йшлось в книжці Кріса Хедфілда “Керівництво астронавта по життю на Землі”.

Укріплюй відносини


Другий розділ допоможе краще справлятися з важкими емоціями, як своїми, так і оточуючих. Пітер Брегман пропонує навчитись продуктивно реагувати в складних розмовах та ситуаціях та налагодити міцні зв’язки з оточуючими.

  • Не дозволяйте упакуванню відволікати вас від змісту. Не відволікайтесь на спосіб, яким саме вам передали інформацію, не ображайтесь. Краще намагайтесь побачити добре, не зациклюйтесь на тому, як саме до вас звернулась інша людина. Реагуйте на сутність питання.
  • Не списуйте людей з рахунків. Тут я просто процитую мати Пітера Брегмана: “Я дуже втомилась злитися кожного разу, коли хтось робить те, що мені не подобається. Я не хочу ні від кого віддалятись. Я ціную в ньому інші якості. Але знаю, чого від нього можна чекати”. Як на мене, золоті слова!
  • Визнавайте свою провину. Щоб визнати свою провину, потрібна сміливість, і це показник сили. Кожен, хто забажав би вас звинуватити, замовкає: навіщо, адже ви вже взяли вину на себе! Розмови “хто винен” скінчені, тепер можна зосередитись на вирішенні самої проблеми. Але в визнанні провини є один нюанс. Брати на себе відповідальність можна лише в тому разі, якщо ви впевнені в собі та в своїх можливостях. Треба мати потужну силу волі, щоб визнати поразку та бути достатньо високої думки про себе, щоб вірити в можливість вчитися на помилках. Важливо сприймати невдачі як частину життя і не вважати їх остаточним вироком, який ставить на вас хрест. На відміну від інстинктивного бажання захистити себе та виправдати свої помилки, здатність визнати свою провину - це вольова дія, яка укріплює, а не послабляє вашу позицію.
  • Беріть до уваги чужі правила. Приходячи в господарський магазин не засмучуйтесь від того, що там немає молока. Краща реакція на розчарування - прийняття. Ревізія сподівань здатна змінити ваше сприйняття дійсності. Люди, які не схожі на нас, роблять те, чого ми не чекаємо. Якщо хтось не виправдовує ваших сподівань, не треба злитись. Відредагуйте свої сподівання, щоб вони краще співпадали з дійсністю. Прийнявши чужу “інструкцію х експлуатації”, ви почнете по іншому відноситись до цієї людини.
  • Ставте себе на місце іншої людини. Коли ви відчуєте, що ситуація викликає потужні емоції, зробіть глибокий вдох та задайте собі питання: як ця ситуація виглядає з точки зору іншої людини? Потім подумайте, що можна зробити, щоб їй допомогти.
  • Спроба підбадьорити - це найгірше, що можна запропонувати людині, яка зазнала невдачі. Спочатку проявіть співчуття. Так ви дасте зрозуміти, що вірите в людину. Люди відчувають міцний зв’язок з оточуючими і діють успішніше, коли знають, що в них вірять.
  • Встановіть межі. Будьте готові щось пропустити (така ж ідея було розгялнута в книжці “Есенціалізм”). Відмова - це не тільки втрачена можливість, це завжди компроміс. Тому пам’ятайте: кажучи “ні” на якесь прохання, ви кажете “так” чомусь більш важливому. І те і інше - можливість. Ви просто робите вибір одного з двох.
  • Краще задавайте питання, ніж в’язуйтесь в “бійку”. Коли ви відчуваєте, що на вас нападають, стримайте бажання захиститись. Задавайте питання та дайте змогу опоненту виговоритися. Є велика вірогідність, що ситуація вирішиться саме таким чином, а ви зекономите час, який витратили б на суперечки та взаємні обвинувачення.

Оптимізуй робочі звички

Останній розділ книжки “Правило чотирьох секунд” має допомогти нам працювати сміливіше, природніше та ефективніше, щоб викликати прихильність до справи та почуття відповідальності у своїх колег.
  • Тримайте себе в руках. Коли на тобі лежить відповідальність, ти повинен створювати враження благополуччя, впевненості та контролю над ситуацією, навіть якщо все йде не за планом.
  • Вмійте бачити в кожному індивідуальність. Люди ростуть, коли ризикують, виходять із зони комфорту, приймають на себе високі зобов'язання, допускають та виправляють помилки.
  • Нейтралізуйте негатив. Ніколи не реагуйте позитивом на чужий негатив. Спочатку намагайтесь погодитись з цією людиною.
  • Розділяйте славу. Скромність - це не просто риса характеру, це навичка. Найбільш продуктивні люди демонструють впевненість в собі (вони прекрасно знають, який великий їхній внесок в справу) і скромність (вони визнають, наскільки великий внесок оточуючих).

Також мені дуже сподобалась думка Пітера Брегмана, що частіш за все речі корисні лише протягом обмеженого періоду, а потім вони втрачають свою цінність. Іноді краще знайти тимчасове рішення та бути готовим змінити його, ніж сприймати рішення як постійне. Краще дивитись на кожне рішення як на тимчасове, а на кожний засіб - як на потенційно корисний і, скоріше за все, з нетривалою дією. Будьте гнучкими, та використовуйте те, що вам підходить лише до тих пір, доки воно працює.

Автор сподівається, що 4 секунди позбавлять нас від звичок, які призводять до саморуйнування. Скоріше за все, непродуктивні імпульси не зникнуть без сліду, але поради, які можна зустріти в цій книжці, допоможуть знайти над ними владу та впровадити нові звички. Памятайте: глибокий вдох, пауза та зважене рішення допоможуть досягнути бажаної мети!


Посилання на блог Пітера Брегмана
comments powered by HyperComments