2 листопада 2016 р.

Подорожуємо до Закарпаття: Мукачево та Ужгород

Продовжую розповідати про нашу з чоловіком вересневу відпустку. Сьогодні вже покажу останню частину, а саме прогулянки по двох містах чарівного Закарпаття: Мукачево та Ужгород.
Прогулянки в Ужгороді

Мукачево та Замок Паланок

Отже, після Івано-Франківська ми вирушили до Мукачево. Їхали майже цілий день на автобусі. Не можу сказати, що дорога була легкою, адже довелось провести 8 годин у зовсім не комфортному автобусі. Проте ті види Карпат, які можна було спостерігати на гірських дорогах, були того варті. До речі, якщо ви все-таки хочете ризикнути та поїхати у цьому напрямку автобусом з Франківська, то майте на увазі, що їхати потрібно буди з автостанції №2, а не з тієї, що біля залізничного вокзалу (як ми спочатку думали).

Зупинились ми у гостьовому будинку Zlata Praha, який розташований недалеко від автовокзалу та центру міста. Не можу сказати, що я дуже задоволена, бо звукоізоляція там дуже слабка, а ванна кімната в нашому номері мала серйозні проблеми з каналізацією стосовно запаху.
Після доволі важкої дороги ми були виснажені та голодні, тому вирішили якомога швидше пообідати (чи вже повечеряти?) і зупинили свій вибір на Barry Barr's Irish Pub & Bar. Нормальний заклад, чудово підійде для пивних посиденьок та переглядів футбольних матчів. Обслуговування було досить уважним. Чоловік оцінив непоганий бургер, який подається з величезною порцією картоплі фрі. Ну а я смакувала чудовим коропом.

На наступний день в планах була прогулянка до Замку Паланок та по центру міста. Але спочатку, звісно, сніданок. Найкращим місцем для цього в Мукачево є кав'ярня Молочарня.
Найсмачніші сніданки в Мукачево в кав'ярні Молочарня
Як же було приємно поснідати свіжозвареною вівсянкою! Тут надзвичайно смачна кава та величезний вибір сирних страв, млинців, запіканок. Ми обрали для себе сирники та гамбовці з персиком. Дуже милий інтер’єр та затишна атмосфера, плюс адекватні ціни. Рекомендую це місце!
Сирники та гамбовці з персиком в Молочарні

До Замку Паланок вирішили йти пішки. Неквапливо прогулюючись вулицею Ілони Зріні ми вийшли до цього історичного музею.
Бруківка на вулицях Мукачево

До замку веде зелена дорога вгору, а з самої території та з оглядового майданчика відриваються неперевершені види на місто й на гори.
Панорама Мукачева з оглядового майданчику Замку Паланок
Вхід до замку коштує 20 грн. Сам по собі замок нас зовсім не вразив. Якось не доглянуто, місцями надзвичайно обшарпане. От дивіться самі:
Зовній вигляд Замку Паланок в Мукачево
Внутрішній двір Замку Паланок
Замок з середини

Дуже комерційне місце, бо від закликань купити вина, безлічі різноманітних магазинів на території аж рябіло в очах.
Торгівля всередині двору Замку Паланок

Після відвідування Замку Паланок дуже раджу пообідати в угорському ресторані/пивоварні Графський Двір. Дуже приємне місце, неперевершено смачний банош та філе курчати з моцарелою. Порції досить великі! Також ми оцінили смачне фірмове пиво. Бо Графський Двір - це ресторанний комплекс, який має свою міні-пивоварню. Від цього обіду залишились тільки приємні враження.
Національна гуцульська страва - банош

В центрі міста важко не помітити незвичайну Мукачівську ратушу. Чому вона незвичайна? Бо має незвичайний, як на мене для ратуш, ніжно-м’ятний колір. Дуже симпатична споруда, до якої веде пішохідна зона з площею Миру.
Мукачівська зелена ратуша
Фото з сайту guide.karpaty.ua

Біля річки Латориці можна прогулятись по парку ім. Горького, неподалік від якого розташоване Ingrid Cafe. Не можу сказати, що тут суперова кава або десерти, але морозиво дуже смачне та недороге.

Один день в Ужгороді

Наступного ранку ми поїхали до Ужгорода. Це місто дуже відрізняється від Мукачево, воно більш жвавіше, людей тут набагато більше - одразу помітно, що це обласний центр. Залишивши речі у камері схову на залізничному вокзалі, який, до речі, дуже красивий, ми пішли гуляти містом.
Через площу Шандора Петефі ми вийшли до Київської набережної та пішохідного моста. Гуляючи набережною помітили мініатюрний пам’ятник Швейку:
Міні-скульптура бронзового бравого вояка Швейка з кнедликом у руці

Пообідали дуже бюджетно та доволі смачно у столовій ЗФНСТУ «Тиса». Щоб потрапити в буфет цієї телекомпанії, потрібно пройти через головну прохідну.
Після обіду ми вирушили повз Слов’янську набережну до Боздоського парку. Він доволі великий, та назвати його приємним та затишним не можу, якийсь він моторошний.
Боздоський парк в УжгородіБоздоський парк біля річки Уж
Довго там не гуляли, і через місток річки Уж потрапили на Студентську набережну та пройшли по найдовшій в Європі липовій алеї. Біля знаменитого Старого Ясена поласували смачнючим морозивом джелато.

Ботанічна Набережна здалась нам пустинною, недоглянутою та неживою. Наступною локацією, яка була нам цікава, був Ужгородський замок. Музей, на жаль, не працював (то був понеділок, музейних вихідний), а от територією ми трошки погуляли та подивились на панорами міста:
Панорама Ужгорода з Ужгородського замку
Ужгородський замок та його стіни
В Ужгороді мені сподобалась невеличка площа та Сквер Марії Терезії, поряд з яким знаходиться Греко-католицький Кафедральний собор:
Сквер Марії ТерезіїГреко-католицький Кафедральний собор в Ужгороді
Ужгород також має вій променад, тобто пішохідну зону - вулицю Волошина. Саме на цій вулиці розташована найкраща, як на мене, кав'ярня міста - Eat Me! Cafe. Це дуже приємне місце, затишне, з привітним обслуговуванням. Мене підкорив неперевершений морквяний пиріг із маскарпоне та лавандовий капучіно.
eat me carrot cake
Фото з сайту varosh.com.ua

Інтер’єр закладу нагадує олдскульне кіно Америки десь 30-60-х років. Майже всі страви є класикою американскої кухні, адаптованою власниками до фірмового бездоганний варіанту. Яскравості та позитиву додають бірюзові дивани, жовті лампи, кольорові подушки. Стильно, оригінально та зі смаком.
Інтер’єр Eat Me! Cafe в американському стилі
Фото з сайту eatme-cafe.com.ua

Якщо знову потраплю до Ужгорода, обов’язково заскочу до кав’ярні на морквяний пиріг та спробую ще якісь смаколики. До речі, у Eat Me! Cafe дуже красивий інстаграм, а друкований блог засновниці змусив мене залипнути на ньому не на одну годину ☺

Відвідали ми також дамплинг-ресторан Дампремі. Дуже хвалять місцеві тафлі, але, на жаль, нам не вдалось їх спробувати. Прийшлось задовольнитись варениками на пельменями, які ліплять тут же ж, на місці.
Провулок «Гірчичне Зерно» - це такий торговий центр, місце проведення різних заходів та зона для відпочинку. На жаль, він був більшою частиною закритий, адже ми потрапили туди вже дуже ввечері. Але поруч примітили цікавий вказівний знак:
Близькість кордону з Євросоюзом в Ужгороді

Гуляли по Театральній Площі, що біля пішохідного мосту, проходили повз Пам'ятник Волошину та Поштову Площу і неспоідвано натрапили на оригінальний сквер-альпінарій, де знаходиться пам’ятник  закарпатським художникам Ерделі і Бокшай.
Пам’ятник  закарпатським художникам Ерделі і Бокшай в ужгородськом сквері-альпінарії

Пізно ввечері на нас чекав поїзд до Львова, де, можна сказати, й закінчилась наша відпустка-подорож. Дякую, що дочитали!