Ох, я давненько не ділилась із вами своїми враженнями про фільми, бо накопичилось їх достатньо. Тут і фільми 2017 року, і старе кіно і навіть два освітніх серіали.
Прислуга (The Help) - це драма, що є екранізацією однойменного роману Кетрін Стокет. Розповідає про 60-ті роки Американського Півдня та підіймає питання конфлікту між “чорним” та “білим” населенням. Драматична, але спокійна стрічка без істерик та вбивств з цікавою історією та гарними акторами. Трохи нагадала мені про фільм “Приховані фігури”.
Кривий будиночок (Crooked House) - це екранізація детективного роману Агати Крісті, який я не читала. Сюжетна лінія доволі проста, але розв’язка несподівана. Хоча, зізнаюсь, десь в середині фільму я трохи навіть запідозрила, хто є вбивцею.
Сподобався антураж старої Англії, красиві костюми, музикальний супровід. Серед акторів можу відмітити лише Гленн Клоуз в образі леді Едіт. Головний герой Чарльз Гейворд вийшов якийсь пріснуватий (як і всі інші, на мій погляд). В цілому, це класичний детектив, але без чогось надзвичайного.
Вбивство у "Східному експресі" (Murder on the Orient Express) - ще одна екранізація роману Крісті, якою нас порадували цього року. Фільм я дивилась в кінотеатрі і можу сказати, що просто в захваті від розкішного потягу та розкішних пейзажів. Стрічка яскрава і візуально просто неперевершена. Дивитись саму картинку було приємно: відчувається грамотна робота оператора та монтажера. Але в цілому, якогось драматизму для загального враження мені не вистачило. Ну трохи поверхнево якось. Все виглядає як звичайна помста, а не трагедія.
Серед акторів найбільше сподобалась Мішель Пфайффер. Щодо Кеннет Брана в ролі Пуаро нічого коментувати не можу, бо не дивилась “оригінального” Еркюля - Девіда Суше. Але вуса в обох смішні ☺
Воно (It) - зовсім не мій формат. Клоунів я ще з дитинства не розумію. Що в них такого смішного? Вони ж справді страшні! А цей Пеннівайз… бррр! Спитаєте, чого ж я туди поперлась? Бо Стівен Кінг - один з найулюбленіших письменників мого чоловіка.
Темна вежа (The Dark Tower) - та сама історія, бо Стівен Кінг... Але тут маю відмітити неперевершену гру Меттью Макконехі: одночасно огидний і чарівний, впевнений в собі, жорстокий, цинічний, але не без почуття гумору.
У випадку вбивства набирайте “М” (Dial M for Murder) - це детектив Альфреда Гічкока 1954 року про колишню зірку тенісу, який живе на мільйони своєї дружини і вирішується на злочин, як тільки дізнається про її роман з іншим. Непогане кіно на вечір. Але не забувайте, що то 50-ті роки і чогось “вау” чекати не слід. Майже не забула, Грейс Келлі тут прекрасна!
Ширлі-Мирлі - це комедія-фарс Володимира Меньшова, знята в лихі 90-ті. Це історія про братів-близнят, які ніколи один одного не бачили і навіть не здогадувались про існування. Це просто неадекватне безумство і я розумію, чому фільм у багатьох викликає неоднозначні враження. Але мені Ширлі-Мирлі сподобався. Образи героїв тут перебільшені, ситуації комічні, нереальні, але від того не менш цікаві та забавні. Більш за все захоплює гра акторів, особливо неймовірна робота Інни Чурикової.
Вартові галактики 2 (Guardians of the Galaxy Vol. 2). Друга частина супергеройського фільму маже нічим не гірша за першу. Герої не змінюють собі і продовжують потрапляти в немислимі ситуації. Якщо в першій частині ми дізнались про становлення нової команди героїв Марвел, то тут вони вже сприймаються мов єдина родина.
Той, хто біжить по лезу 2049 (Blade Runner 2049) - фантастичний трилер режисера Дені Вільньова про реплікантів. Ну таке.. Дуже затягнуто, як на мене. Йшла на Вільньова, але ця стрічка зовсім не вразила, на відміну від його шикарного Прибуття.
Дюнкерк (Dunkirk) - це воєнна драма на реальних подіях від Крістофера Нолана, що розповідає історію порятунку 300 000 солдатів під час Другої світової війни в ході Дюнкерської операції.
Тут маємо майстерну роботу оператора, відмінний звук та неймовірну масовку та три історії, які вміло, з'єднані між собою.
Адам руйнує все (Adam Ruins Everything) - це освітній комедійний серіал, де головну роль виконав американський стендап-комік Адам Коновер. Він проливає світло на поширені омани та популярні тренди та викриває помилкові ідеї з наукової точки зору, що наповнили суспільство.
Серіал мені дуже подобається. Поки що подивилась більшу частину першого сезону, але вже можу вам його порекомендувати. З переглянутого, моїми улюбленими епізодами стали: про домашніх тварин, про міграцію, про вибори та про футбол.
Телепроект “Намедни. Наша Ера” Леоніда Парфьонова - це епізоди-кінохроніки, кожен з яких описує події окремого року з 1961 по 1991. Тут і розсекречені деталі знаменитих політичних подій, подробиці моди, популярні на той час фільми або музика, та й взагалі, все те, чим тоді жило суспільство.
Про Леоніда Парфьонова я знала, але не здогадувалась, що він настільки цікава людина, стримана, інтелігента та елегантна. А його манера розмовляти просто заворожує. Як би дивно це не звучало, але відкрила я його після одного з випусків Юрія Дудя на ютубі. До речі, ви дивились Дудя? А ще, чи знали ви, що саме Парфьонов був автором перших двох частин популярного новорічного шоу “Старі пісні про головне” (мабуть, не всі навіть і пам’ятають, що то таке))?
А що ви дивились з цього переліку фільмів? Чи співпадають наші враження?
Прислуга (The Help) - це драма, що є екранізацією однойменного роману Кетрін Стокет. Розповідає про 60-ті роки Американського Півдня та підіймає питання конфлікту між “чорним” та “білим” населенням. Драматична, але спокійна стрічка без істерик та вбивств з цікавою історією та гарними акторами. Трохи нагадала мені про фільм “Приховані фігури”.
Кривий будиночок (Crooked House) - це екранізація детективного роману Агати Крісті, який я не читала. Сюжетна лінія доволі проста, але розв’язка несподівана. Хоча, зізнаюсь, десь в середині фільму я трохи навіть запідозрила, хто є вбивцею.
Сподобався антураж старої Англії, красиві костюми, музикальний супровід. Серед акторів можу відмітити лише Гленн Клоуз в образі леді Едіт. Головний герой Чарльз Гейворд вийшов якийсь пріснуватий (як і всі інші, на мій погляд). В цілому, це класичний детектив, але без чогось надзвичайного.
Вбивство у "Східному експресі" (Murder on the Orient Express) - ще одна екранізація роману Крісті, якою нас порадували цього року. Фільм я дивилась в кінотеатрі і можу сказати, що просто в захваті від розкішного потягу та розкішних пейзажів. Стрічка яскрава і візуально просто неперевершена. Дивитись саму картинку було приємно: відчувається грамотна робота оператора та монтажера. Але в цілому, якогось драматизму для загального враження мені не вистачило. Ну трохи поверхнево якось. Все виглядає як звичайна помста, а не трагедія.
Серед акторів найбільше сподобалась Мішель Пфайффер. Щодо Кеннет Брана в ролі Пуаро нічого коментувати не можу, бо не дивилась “оригінального” Еркюля - Девіда Суше. Але вуса в обох смішні ☺
Воно (It) - зовсім не мій формат. Клоунів я ще з дитинства не розумію. Що в них такого смішного? Вони ж справді страшні! А цей Пеннівайз… бррр! Спитаєте, чого ж я туди поперлась? Бо Стівен Кінг - один з найулюбленіших письменників мого чоловіка.
Темна вежа (The Dark Tower) - та сама історія, бо Стівен Кінг... Але тут маю відмітити неперевершену гру Меттью Макконехі: одночасно огидний і чарівний, впевнений в собі, жорстокий, цинічний, але не без почуття гумору.
У випадку вбивства набирайте “М” (Dial M for Murder) - це детектив Альфреда Гічкока 1954 року про колишню зірку тенісу, який живе на мільйони своєї дружини і вирішується на злочин, як тільки дізнається про її роман з іншим. Непогане кіно на вечір. Але не забувайте, що то 50-ті роки і чогось “вау” чекати не слід. Майже не забула, Грейс Келлі тут прекрасна!
Ширлі-Мирлі - це комедія-фарс Володимира Меньшова, знята в лихі 90-ті. Це історія про братів-близнят, які ніколи один одного не бачили і навіть не здогадувались про існування. Це просто неадекватне безумство і я розумію, чому фільм у багатьох викликає неоднозначні враження. Але мені Ширлі-Мирлі сподобався. Образи героїв тут перебільшені, ситуації комічні, нереальні, але від того не менш цікаві та забавні. Більш за все захоплює гра акторів, особливо неймовірна робота Інни Чурикової.
Вартові галактики 2 (Guardians of the Galaxy Vol. 2). Друга частина супергеройського фільму маже нічим не гірша за першу. Герої не змінюють собі і продовжують потрапляти в немислимі ситуації. Якщо в першій частині ми дізнались про становлення нової команди героїв Марвел, то тут вони вже сприймаються мов єдина родина.
Той, хто біжить по лезу 2049 (Blade Runner 2049) - фантастичний трилер режисера Дені Вільньова про реплікантів. Ну таке.. Дуже затягнуто, як на мене. Йшла на Вільньова, але ця стрічка зовсім не вразила, на відміну від його шикарного Прибуття.
Дюнкерк (Dunkirk) - це воєнна драма на реальних подіях від Крістофера Нолана, що розповідає історію порятунку 300 000 солдатів під час Другої світової війни в ході Дюнкерської операції.
Тут маємо майстерну роботу оператора, відмінний звук та неймовірну масовку та три історії, які вміло, з'єднані між собою.
Адам руйнує все (Adam Ruins Everything) - це освітній комедійний серіал, де головну роль виконав американський стендап-комік Адам Коновер. Він проливає світло на поширені омани та популярні тренди та викриває помилкові ідеї з наукової точки зору, що наповнили суспільство.
Серіал мені дуже подобається. Поки що подивилась більшу частину першого сезону, але вже можу вам його порекомендувати. З переглянутого, моїми улюбленими епізодами стали: про домашніх тварин, про міграцію, про вибори та про футбол.
Телепроект “Намедни. Наша Ера” Леоніда Парфьонова - це епізоди-кінохроніки, кожен з яких описує події окремого року з 1961 по 1991. Тут і розсекречені деталі знаменитих політичних подій, подробиці моди, популярні на той час фільми або музика, та й взагалі, все те, чим тоді жило суспільство.
Про Леоніда Парфьонова я знала, але не здогадувалась, що він настільки цікава людина, стримана, інтелігента та елегантна. А його манера розмовляти просто заворожує. Як би дивно це не звучало, але відкрила я його після одного з випусків Юрія Дудя на ютубі. До речі, ви дивились Дудя? А ще, чи знали ви, що саме Парфьонов був автором перших двох частин популярного новорічного шоу “Старі пісні про головне” (мабуть, не всі навіть і пам’ятають, що то таке))?
А що ви дивились з цього переліку фільмів? Чи співпадають наші враження?